Виховні заходи
«МИ ЩИТ І МЕЧ ТВІЙ, УКРАЇНО!»
Мета: Сприяти формуванню патріотично зрілої особистості, розширенню і поглибленню національно-громадянських і військово-патріотичних уявлень і знань. Прищеплювати інтерес до героїчного минулого держави і сьогодення, любов до Батьківщини.
Вчитель 1. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де промайнуло її дитинство. То родинне вогнище, отчий край. (Слайд 1).
Вчитель 2. У кожного є родинне вогнище, є дім, у якому, крім тебе живуть наші тато, мама, дідусь, бабуся, брати, сестри. І якщо скласти такі маленькі батьківщини, – вийде наша держава Україна! (Слайд 2).
Вчитель 1. Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Це його славні лицарі – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармелюк, Олекса Довбуш та ін. Вони віддали життя за щастя та свободу українського народу. (Слайд 3).
Вчитель 2. Нашу землю, рідну домівку Україну, що здобула Незалежність і будує нову державу, ми повинні любити і берегти. Любов і повага до неї – це найсвятіший обов’язок!
Виростай, дитино, й пам’ятай:
Батьківщина – то найкращий край!
Де зелені хмари яворів,
Зупинила неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
- Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де найкраще місце на землі?
Сонце усміхнулося здаля:
- Правда, все я бачу з висоти,
Всі народи рівні, а земля
Там краща, де вродився ти!
Вчитель 1. З 2014 року в українському суспільстві в результаті реакції на збройну агресію Росії підсилилися проєвропейські тенденції відмови від радянських символів і свят, зокрема, від Дня захисника Вітчизни. (Слайд 4).
Вчитель 2. Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив:
«Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!»
Вчитель 1. Вибір дати – 14 жовтня – для Дня захисника України, пов'язаний з історичною традицією вшанування українського війська на Покрову. (Слайд 5).
Уч. 1. Коли осінь вступає у свої права…І все навкруги покриває вона різнобарвним золотим покривалом…
Уч. 2. Приходить до нас свято Покрова Божої матері. З давніх часів наш народ вірить, що українську землю захищає Божа матір…
Уч. 1. Красиво розпростерши над нею свій небесний покров. Як свою заступницю особливо почитали її козаки.
Уч. 2. Перегорнімо сторінку історії. Згадаймо про славний рід козацький. Про його героїв отаманів, гетьманів. (Слайд 6).
Уч. 1. Існує думка, що в Запорізькі козаки приймали всіх хто приходить на Січ і вмів перехреститися. Про те це не так.
Уч. 2. Мій дідусь розповідав, щоб стати справжнім козаком, потрібно було пройти суворі іспити.
Уч. 1. А я чула, що їх приймали спочатку в «молодики». Ти уявляєш собі, що молодик 7 років учився фехтувати, влучно стріляти, а на коні, мов реп’ях сидіти?!
Уч. 2. А я чула, що їх приймали спочатку в «молодики». Ти уявляєш собі, що молодик 7 років учився фехтувати, влучно стріляти, а на коні, мов реп’ях сидіти?!
Уч. 1. Вони навчалися в досвідчених полководців, загартовувалися в морських походах на Туреччину, виконуючи обов’язок зброєносця.
Уч. 2. Ти смакуєш український борщ?
Уч. 1. Так, полюбляю, особливо коли його приготує моя матуся з квасолею, із сметаною тай ще й з салом затовченим.
Уч. 2. А то кандидат у козаки мав лише тоді звання запоріжця, коли з’їсть миску сильно наперченого борщу.
Уч. 1. Це – справжній козак «з перцем»! Але на цьому ще не закінчувалися випробування.
Уч. 2. Потрібно було пройти по колоді, перекинутій поміж скелями на березі Дніпра, й не впасти у воду.
Уч. 1. Перевіряли новачка на такі якості як кмітливість, товариськість. Уміння не розгубитися у складних ситуаціях.
Вчитель 1.З глибини віків, із давніх-давен доходять до нас легенди про запорожців, які не жаліючи життя свого боронили рідну землю-неньку Україну.
Де Дніпро наш котить хвилі
Рве стрімкі пороги
Там країна вся зелена
Славний край розлогий.
Там козацтво виростало,
Слави, волі здобувало.
Україно, Україно
Славний край козачий.
Вчитель 2.Служити в козацькому війську вважалось в народі найпочеснішою справою, навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого Походу відряджали дітей у військо… і чекали.
Вчитель 2. Все частіше ми звертаємося до наших витоків: історії нашої країни, рідної мови, козацької вольниці. Звертаємося до минулого, щоб зрозуміти сучасне.
І з давніх часів, коли вдарять дзвони на сполох, наша ненька Україна, її сини та дочки від наймолодших до найстарших пліч-о-пліч встають на її захист.
Вчитель 1. І саме в цей день, як нам не згадати тих людей, які зуміли пережити лихоліття війн, захиститись, вистояти, перемогти і знову будувати щасливе майбутнє. Їх мужність і героїзм – вічний взірець для підростаючого покоління.
Вчитель 2. 1939-1945 роки. Йде ІІ світова війна. Під фашистською окупацією вся Україна. Але вона не стала на коліна. На її території діють не лише партизанські загони, але й УПА. По селах і містах розсилаються патріоти, які закликають народ до боротьби.
Вставай, народе, в святу годину,
Та не для помсти за рідний кров,
Вставай за правду, за Україну,
Вставай, народе, твій час прийшов.
Вставай народе, в єдину лаву
Шикуй братерства всіх наших мов.
Вставай творити свою державу,
Вставай, народе, твій час прийшов.
Вставай, народе, возз’єднуй сили,
Зламай залізо старих заков.
Вставай з лежанки, вставай з могили,
Вставай, народе, твій час прийшов. (Слайд 7. Відеоролик «20 кроків до мрії»)
Вчитель 1. Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинявся під загрозою.
Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.
Вчитель 2. Ніхто б не подумав, що на рідній українській землі в ХХІ сторіччі лунатимуть постріли, убиватимуть людей. (Слайд 8).
Боротьбаза незалежність України продовжується і зараз. На Донеччині і Луганщині гинуть наші патріоти-добровольці та воїни української армії. У цій страшній боротьбі наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає.
Вчитель 1. «Служу на вірність народу України» – це не просто слова з присяги – це героїзм, це мужність, це непохитність, які дарують нам усім впевненість у завтрашньому дні. (Слайд 9).
Вчитель 2. Історія України, її державність і збройні сили йшли разом, боронили, плекали одне одного… Ще Київська Русь, як одна з наймогутніших та найцивілізованіших держав світу, не могла існувати без власних збройних сил. Могутні постаті, перші київські князі створили велику і сильну військову організацію.
Вчитель 1. Зі зброєю в руках починали ми і тоді, коли організовували вперше державу над Дніпром. І надалі ми завзято боронили власну свободу, не минаючи жодної нагоди створити свої Збройні Сили.
Вчитель 2.І ось уже 25 роки поповнюють ряди Збройних Сил України згідно Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу». Наші сини – йдуть служити рідному українському народу.
Вчитель 1.І сьогодні весь український народ з упевненістю може сказати: «Ми пишаємося своїми захисниками, своєю армією, її історією!».
Бо ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі, ніколи не були агресорами. А лише самовіддано захищали свою, Богом нам дану українську землю.
Вчитель 2.
Пам'ять про захисників Украни єднає покоління.
Пам'ятайте про тих, хто безвісті пропали,
Пам'ятайте про тих, що не встали, як впали,
Пам'ятайте про тих, що згоріли як зорі, -
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам'ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам'ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам'ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою -
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам'ятайте про них і у праці, і в пісні -
Хай відомими тсануть всі герої безвісні.
Вчитель 1. Тож схилімо голови перед світлою пам’яттю і подвигом славних синів України – усіх тих, хто загинув в ім’я України, героїв небесної сотні, героїв АТО і вшануємо їх подвиг хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання… (Слайд 10).
Вчитель 2. У важкі часи людей згуртовує віра і щира пісня.
В піснях лунають безліч голосів: матерів, які чекали своїх синів і дочок; жінок, які проводжали коханих у бій; дітей, які зіткнулися з нечуваною жорстокістю і смертю змалку. Це голоси смутку і вдячності, болю від втрати і надії на повернення. Голоси тих, хто був достатньо мужнім, хто знав, заради чого потрібно йти вперед.
Пісня «Пливе кача» стала неофіційним гімном-реквіємом, який співають в пам’ять за загиблими активістами Євромайдану та загиблими бійцями АТО.
Сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Людина, яка написала цю пісню, перепустила її через серце. Тому зараз із автором в унісон плачуть сотні тисяч людей ... (Слайд 11. Пісня «Пливе кача»)
Уч. 1. Хай змилостивиться над нами доля,
Хай майбутнє буде без війни,
Щоб не з фронту, а з заводу, з поля
Батька виглядали всі сини.
Уч. 1. І нехай же квітне ваше щастя,
І дзвінкі для вас звучать пісні,
Стелиться всім шлях сонячний й квітчастий,
В ранок завтрашній чудовий і ясний.
Вчитель 1. Відчайдушні, вольові, сильні воїни-захисники!
Сьогодні свято – в вашу честь! (Слайд 12. Пісня «Мирне небо»)
Презентація: https://youtu.be/wu4g-0rxKuM
Пам’ять живе у наших серцях
Мета: вшанувати пам'ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей, розвивати у дітей траурний етикет, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих; виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріота.
Ведучий 1. Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини , і життя країни. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу у 32-33 роках 19 століття. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках. (Слайд 1).
Ведучий 2. В листопаді Україна сколихується від усвідомлення голодомору 1933року. Приспускаються від чорного болю жалобні стрічки Державного прапору.
Ведучий 1.
…і не зійшло сонце
і знялася буря
і налетіли чорні ворони
і почувся скрегіт зубів
і кільчився страх
і реготала біда
і блискав голод
і гриміло ридання
і цілували постріли
і вагітніла земля мільйонами
на очах світу
на очах Бога
торжествував чорт
і світ млів
і ридав Господь...
Ведучий 1. Рік 22-й, 33-й, 34-й, 46-й... найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі.
Ведучий 2. Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?
Ведучий 1. Сьогодні ми знаємо, що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Ведучий 2. Війна – щоб зруйнувати віковічні основи народної моралі, витруїти в серцях людяність. І натомість посіяти в душах, жорстокість, підозрілість і неміч духовну. (Слайд 2).
Ведучий 1. Їм – неоплаканим, їм – не відспіваним, їм – похованим у спільних могильниках ... Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани – присвячуємо день пам’яті і скорботи.
Ведучий 2. (Слайд 3). Навесні 33 в Україні помирало25 тисяч людей щодня, 1000 – щогодини, 17 – щохвилини.Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 мільйонів чоловік, з них 3 мільйони – діти.У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.
Ведучий 1.Спочатку було слово. (Слайд 4).
І було те слово — «колективізація».Людей примушували вступати до колгоспів.До колгоспу забирали все, що було в господарстві: коней, корів, плуга, борони.
Учень 1. Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель.
Учень 2. Серпень 1932 р. – прийнято закон «Про п’ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях.
Учень 3. Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян.
Учень 4. Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.
Учень 5. Блокада мешканців окремих територій та всієї України.
Ведучий 2. Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – «чорних дощок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл України.
Ведучий 1. Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян «за хлібом» в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР. (Відео сюжет). (Слайд 5).
Ведучий 2. Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. (Слайд 6).
Ведучий 1. Під кінець 1932 року та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. Виймали з печей зварену пісну страву: борщ чи кашу – і розхлюпували по долівці.
Ведучий 2. Селяни ховали торбинки із зерном у колиски немовлят, розсипали на печі, прикривали рядном і садили згори дітей, закопували залишки зерна у землю, затоплювали у криницях. Але все це пошукові загони знаходили.
Ведучий 1. У селах люди поїли всіх котів, собак, ловили диких птахів, пацюків, пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур’ян, клей з дерев, але це не рятувало. Люди додавали в їжу тирсу, почали пухнути і вмирали з голоду.
Ведучий 2. Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя, перетворивши їх на замордованих примар, і лише в очах ще лишився відблиск далекого дитинства. (Слайд 7).
Ведучий 1.
Я ще не вмер...
Ще промінь в оці грає,
В четвер пішов десятий рік,
Хіба в такому віці помирають?!
Ви тільки поверніть мене на бік.
До вишеньки,
У колиску ясночолу.
Я чую запах квітів, я не вмер...
А небо стрімко падає до долу.
Тримайте хтось!
Хоча б за коси верб...
Куди ж ви, людоньки,
Куди ж ви, люди, людоньки, куди?
Я ще не вмер.
Усі проходять мимо.
..А житечко моє таке густе.
..А мамина рука іще гаряча.
Вам стане соромно колись за те,
Та я вже цього не побачу.
Ведучий 2. У 1933 році померлих від голоду по селах стало стільки багато, що труни лежали на вулицях, дорогах, в хатах по кілька діб. Влада на місцях призначала окремих людей, котрі збирали трупи і відвозили їх на кладовища возами, одержуючи за свою працю продовольчий пайок. Вони здебільшого ховали людей у неглибоких ямах, земля в яких ще довго ворушилась, бо серед мертвих нерідко траплялись і напівживі! (Слайд 8).
Ведучий 1: Як глухо повсюди! Як мертво, як тихо!
З лопатою ходить обідране лихо.
В двори заглядає, до кожної хати.
Голосить над вмерлими дітками мати.
Ведучий 2: Квилить, ніби чайка, і руки ламає.
Ой, горе зловісне, ой, горе безкрає!...
Ні ляльки в селі, ні малого хлоп’яти...
Лиш там, на горі, вітряки розіп’яті.
Ведучий 1. А у той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що також йшла на експорт.
Ведучий 2. Розміри катастрофи впродовж десятиріч вперто замовчувалися.
Робилося все, щоб приховати правду, щоб світова громадськість не дізналася про справжні масштаби трагедії. Нині ми знаємо, що то було. Це був не голод, а штучно зорганізований свідомо спрямований на вигублення українського народу голодомор. Це була війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і безневинного. Це був масовий сталінський терор, спрямований на винищення українського народу.
Ведучий 1. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду.
Правду про ті страшні роки, про ті страшні події.
Ведучий 2. З 1998 року, згідно з Указом Президента, щороку останньої суботи листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій, яких зазнав наш народ у радянський період своєї історії. (Слайд 9).
Ведучий 1. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України розглянула законопроект, поданий Президентом, про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом та покарання за його публічне заперечення.
За результатами голосування Верховна Рада більшістю у 233 голоси прийняла Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Закон набув чинності з дня його опублікування.
Ведучий 2. Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні.
Ведучий 1. У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами. В пам’ять про українців, які загинули від голодомору 1933 року запалимо Свічку Пам’яті та хвилиною мовчання вшануємо пам’ять голодомору. (Хвилина мовчання). (Слайд 10).
Ведучий 2. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи.
Нехай світло цих свічок буде нашою даниною тим, хто навічно відійшов у 1932-1933 роках.
Ведучий 1. У цей день тисячі українців у різних куточках світу покладають квіти до пам’ятників жертвам Голодоморів та вшановують їх хвилиною мовчання.
Найперший у світі пам’ятник жертвам голодомору встановлений в Канаді в місті Едмонті у жовтні 1983 року. Також у Канаді, Америці, Австралії та інших країнах світу. (Слайд 11).
У Києві зведений у 2008-2010 роках Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» для увічнення пам’яті мільйонів людей, які загинули від штучно створеного у 1932—1933рр. керівництвом СРСР голоду, що став інструментом здійснення геноциду українського народу.
Музей складається з меморіальної частини та Зали пам’яті, що виконує функцію музею.(Слайд 12).
У 2007 році співачка Оксана Білозір зняла кліп присвячений Голодомору 1932-1933 років. Пісня називається «Свіча».
Вогники свіч – це символи незліченої кількості доль тих людей, що були замордовані.
«Свіча» – це вогник пам’яті та надії, які ніколи не згасають.(Слайд 13).
Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас.
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас!
В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз.
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас! (Слайд 14).
Презентація: https://www.youtube.com/watch?v=DBdmSfdE0ms&feature=youtu.be