Теоретичні та практичні основи конструювання компетентністного уроку

Голик О.В.

Теоретичні та практичні основи конструювання компетентнісного уроку

         Як зазначив Ю.А. Конаржевський: «З уроку починається навчально-виховний процес, уроком він і закінчується. Усе інше в школі грає хоча і важливу, але допоміжну роль, доповнюючи і розвиваючи все те, що закладається в ході уроку».                            

Сучасний компетентнісний урок яскраво характеризується тим, що вирішує проблему мотивації навчальної діяльності школярів. На такому уроцістворюється модель "навчання із захопленням". Це, насамперед, урок, на якому вчитель уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня, їїактивного розумового зростання, глибокогой осмисленого засвоєння знань, для формування компетентної особистості.

Методична структура уроку характеризуєтьсябільшоюваріативністю ніж дидактична. І тут не можна рекомендувати єдину схему для всіх уроків з усіх предметів. Але урок як форма організації навчального процесу може містити в собіпевні динамічніодиниці – поля, які вчитель заповнює відповідно до типу та структури, обраного уроку.

У межах першого – поля цілепокладання – відбувається процес виявлення цілей і завдань суб’єктів діяльності на уроці (вчителя й учня).

За вимогами до сучасного компетентнісного уроку:

• МЕТА ПОВИННА БУТИ КОНКРЕТИЗОВАНА, тобто визначені предметні та ключові компетентності відповідно до конкретного уроку.
• ЦІЛІ визначають тип уроку, тип – його структуру, структура - розподіл часу на різних етапах уроку.

Мета цього етапу – спрямувати пізнавальну діяльність учнів, навчити їх формулювати мету й визначати шляхи її досягнення. Від того, чи розуміють і усвідомлюють учні мету своєї діяльності, залежить особисте ставлення до навчання; навчальний процес стає осмисленим. Тобто цей етап забезпечує активність на наступних етапах уроку.

         Задля того, щоб досягти успіху, учні повинні розуміти, навіщо вони прийшли на урок, чого вони повинні досягти та як це зробити.

         У світлі компетентнісного підходу до навчання необхідністю є формування мети уроку не через учительську мету (ціленав’язуюче навчання), а через результати учнівської діяльності, тобто через формулювання очікуваних результатів уроку.

         Формування очікуваних результатів – це принципово важливий момент сучасного уроку.

Формування результатів має відповідати таким вимогам:

• висвітлювати результати діяльності учнів на уроці, а не вчителя («після цього уроку учні зможуть…пояснювати, визначати, характеризувати, давати оцінку тощо»);
• чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;
• чітко вказувати на способи «вимірювання» результатів.

       Взагалі мета уроку має бути сформульована так, щоб про її досягнення можна було судити об’єктивно.

Прогнозування мотиваційного поля є необхідною передумовою успішності навчальної діяльності на уроці. Метою цього етапу є збудження інтересу учнів до обговорюваної теми й розумової активності, підготовка до свідомого сприйняття нового матеріалу. Мотивація стимулює процеси навчання, допомагає створити в школярів спрямованість на навчальну роботу і, найголовніше, перетворює учнів з об’єкта навчання на його суб’єкт, перетворюючи зміст навчання на особистісно  значуший для дітей.

Прийоми, які можна використовувати для мотивації:

• Зв’язок навчального матеріалу з реаліями життя
• Створення проблемної ситуації, для розв’язання якої потрібно засвоїти нове
• Рольові ігри
• Використання епіграфів, афоризмів
• Залучення досвіду дітей
• Парадоксальність фактів тощо.

           Але слід зазначити, що не зважаючи на те, що етап “Орієнтації й мотивації навчальної діяльності” виокремлюється на початковому етапі уроку, орієнтація на навчальну діяльність повинна здійснюватися протягом усього уроку й мотиваційне забезпечення школярів не обмежується початковим усвідомленням учнями практичного значення навчального матеріалу – головним мотивом навчальної діяльності, на думку багатьох учених, є інтерес, а головною умовою пізнавального інтересу – емоційний фон уроку. Тому орієнтація й мотивація навчальної діяльності повинна прослідковуватися протягом усього уроку.

Змістове поле компетентнісного уроку обумовлює відповідність матеріалу уроку вимогамдержавної програми, віковимособливостям учнів, науковимвимогам, особливостям сприйняття інформації дітьми.

Зміст навчального заняття умовно можна поділити на складові, відповідно до завдань формування певних компетентностей:

• теорія – поняття, процеси, формули, особистості, факти і т. п.;
• практика – уміння і навички, що відпрацьовуютьсяпід час вивчення

певної теми, практичне й оперативнезастосування знань у конкретнихситуаціях;

• виховання – моральні цінності, категорії, оцінки, формування яких

можливе на основі матеріалу  певної теми.

Технологічне поле включає вибір форм і методів навчання та їх відповідність меті, змісту, результатам та рефлексії. У цьому полі знання учнів перетворюються в спосіб діяльності.

Під час вибору методів навчання для компетентнісно орієнтованого уроку особливу увагу ми надаємо тим методам, які сприяють включенню учнів в активну діяльність і розвитку ініціативи та відповідальності.

Компетентнісний підхід вимагає переосмислення позицій вчителя, який стає більшою мірою "координатором" і "наставником", ніжбезпосереднімджерелом знань.  Зміна професійної позиції педагога призводить до того, що учень виступає як партнер у процесі навчання.

Конструюючи компетентнісний урок, учитель повинен планувати, насамперед, діяльність учнів; ця діяльність має бути різноманітною, відповідати рівню можливостей школярів та спрямовуватися наформування предметних, загальнопредметних і ключових компетентностей учнів.

80 % часу на такому уроці повинен працювати і говорити не вчитель, а школярі. Учитель – організатор, диригент уроку – коучер.

Коучер – це людина, яка здатна допомогти досягти визначених цілей.   

Сучасний урок відрізняється використанням діяльнісних методів і прийомів навчання таких, як навчальна дискусія, діалог, відеообговорення, ділові та рольові ігри, відкриті запитання, мозковий штурм і т. д. Ефективним є розв’язання компетентнісно орієнтованих завдань (КОЗ) або ситуативних завдань.КОЗ дозволяють зорієнтуватися, як отримані знання і вміння можна застосувати в практичній діяльності, у новій ситуації.

        Розвитку компетентностей на уроці сприяє застосування сучасних навчальних технологій. Їх досить багато: технологія критичного мислення, проектна діяльність, дослідницька робота, дискусійна технологія, колективне та індивідуальне вирішення проблем тощо. Важливо, щоб учитель не спотворював технологію, беручи з неї тільки окремі прийоми. Такий підхід є педагогічно неправильним.

Емоційне поле, на думку більшості дослідників, відповідає за стан особистості, її задоволення та незадоволення собою, своїми діями і ставленнями. Вони виокремлюють такі функції емоційної складової навчального процесу:

• емоціогенна (поліпшення настрою, пробудження інтересу до навчальної діяльності, до пізнання навчального предмета);
• діагностична (розкриття власних резервів внутрішньої активності, можливість самовираження ісамопізнання);
• релаксаційна (зняття або зменшення тривожності, фізичного таінтелектуального напруження, відновлення внутрішніх сил і резервів);
• терапевтична (корекція взаємовідносин, подолання труднощів у поведінці, навчанні, що виникли або виникають у школярів у спілкуванні з однокласниками, вчителями та ін.).

Як елемент педагогічного супроводу навчального процесу, емоційний компонент передбачає реалізацію цілеспрямованого емоційного впливу на школярів з метою розвитку певнихособистісних якостей та формування позитивного ставлення до навчальної діяльності.

Дослідники називають такі фактори, що характеризують пізнавально-емоційний стан дітей у процесі навчальної діяльності:

• організаційно-психологічний (технологічний), що включаєфункціонально-цільовікомпоненти структури уроку та їх прояв в реальному здійсненні учителем;
• особливості психолого-педагогічної поведінки вчителя у процесіуроку;
• пізнавальну поведінку учнів на уроці, їх емоційне самопочуття, рівень

комфорту і ставлення до навчальної роботи;

• загальну психологічну атмосферу навчальної взаємодії вчителя і дітей.

У соціальній психології виокремлюються певні чинники, що спонукають учнів до активності:

• пізнавальний інтерес;
• творчий характер навчально-пізнавальної діяльності;
• змагальність;
• ігровий характер діяльності;
• спільність навчальної роботи;
• емоційність занять.

Підсумок або рефлексія – це усвідомлення учнями отриманих результатів на уроці. У межахрефлексивного поля вчитель має можливість під час уроку відстежити рівень розумінняучнями навчального матеріалу, особливості їх психологічного стану (ступінь втоми, увагу, емоційний стан), ставлення до досліджуваного матеріалу і уроку загалом. Рефлексія допомагає створити умови для самовираження учнів, ініціює різноманітні види діяльності. Рефлексія, з точки зору методики навчання, дає можливість більш чітко та виразно закріпити у свідомості учня досягнутий результат. При цьому варто мати на увазі, що рефлексія спрямована не на кількісний аналіз здобутих знань та умінь, а головним чином на якість засвоєних понять учнем. Тобто ключовим моментом буде обговорення не про кількість сторінок тексту, який запам’ятав учень, а що саме він усвідомив на даному уроці, і як він це розуміє. Найбільш природно та зручно проводити рефлексію у вигляді колективного обговорення через спеціально підготовлені учителем запитання. Учень, який досяг навіть найменшого результату, завжди буде готовий його обговорити. Інакше кажучи, рефлексія працює завжди, за будь-якого результату і даєзмогу досить раціонально задіяти свідомість учня. Цінність рефлексії з точки зору проектного навчання полягає в тому, що вона допомагає учням у ході обговорень, аналізувати та відповідно планувати свою подальшу діяльність. Рефлексуючи на уроці, учень поступово навчається прогнозувати та планувати не лише в проектній діяльності, але й переносить та реалізує ці уміння в повсякденне життя.

Таким чином, компетентнісний підхід – це орієнтир національної системи освіти. Для того, щобвін став реальним, необхідна його екстраполяція на педагогічнийпроцес через компетентнісний урок, оскільки через "поля" компетентнісного уроку можливе ефективне формування компетентності учнів як інтегрованого результату навчання.