1000 символів ліворуч

Педагогічні читання Василя Сухомлинського

Posted in МО вчителів суспільно-гуманітарного циклу

15940360.jpg

Осаулець Л.В.,

учитель української мови і літератури

 

Застосування педагогічних поглядів Сухомлинського

на уроках української літератури

"У школі навчають не тільки читати,

                                                                       писати, рахувати,мислити,

                                                                       пізнавати світ, багатства науки

                                                                       і мистецтва. У школі вчать жити".

                                                                                                          В.О.Сухомлинський

                 На сучасному етапі розвитку української держави активізація людського фактора виступає однією з умов подальшого суспільного прогресу. Тому і перед школою, і перед сім'єю, і перед суспільством у цілому постає завдання виховання гуманної людини, яка у своїй діяльності рахуватиметься з інтересами інших людей, поважатиме особистість кожної людини. Вирішення цього завдання тісно пов’язане з формуванням гуманістичних цінностей особистості молодшого школяра. Яскравим прикладом розв’язання зазначеної проблеми є педагогічний досвід вітчизняного гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, творча спадщина якого має велике теоретичне і практичне значення. Важливим аспектом педагогічної спадщини В. Сухомлинського є її гуманізм.

Існують судження, що педагогіка Сухомлинського дещо випередила час.

                 Вивчення сутності і характеристики процесу шкільного навчання має вже досить тривалу історію. До їх теоретичного розгляду звертались майже всі видатні педагоги минулого. Цікавить ця актуальна проблема і сучасних дослідників.

Українська література – вид мистецтва і водночас шкільна дисципліна, покликана розвивати у школярів почуття прекрасного, навчати їх розуміти художній твір. Українській літературі належить важливе місце в загальноосвітній школі.

Проблема оволодіння рідною мовою кожним новим молодим поколінням актуалізується в усі часи і в усіх народів, оскільки історично мова є найдорогоціннішим духовно – культурним надбанням будь – якого народу. Доки він дбає про свою мову, доти зберігає і своє єство, етнічну єдність та політичну цілісність.

Серед наукових праць 80-х років немає таких, що спеціально присвячені проблемам використання педагогічної спадщини Сухомлинського при вивченні літератури. [21, с. 10]

Основними завданнями, які ставляться перед вивченням літератури в школі, є:

1) розв’язання морально-етичних проблем, в основі яких лежать загальнолюдські цінності;

2) розкриття естетичної функції мистецтва слова;

3) зацікавлення учнів художнім твором як засобом пізнання світу і себе в ньому;

4) засвоєння необхідної суми знань з історії та теорії літератури.

Українська література відіграє велику роль і у вихованні людини як громадянина України , та має великий вплив на національне виховання, яке є найважливішим чинником формування підростаючого покоління.

Василь Олександрович багато уваги приділяв українській мові та літературі як навчальним предметам. Про це свідчать його численні висловлювання, що містяться як у друкованій, так і в рукописній спадщині.

Оригінальність і особлива дійовість педагогічних підходів В.О.Сухомлинського до викладання української літератури виражається у використанні різноманітних навчально-виховних засобів.

Обґрунтовано основні підходи В. Сухомлинського до специфіки української літератури як навчальної дисципліни :

1) урахування особливостей відображення життя у художніх творах;

2) література – мистецтво слова;

3) своєрідність сприймання мистецтва слова учнями;

4) література спонукає школярів до роздумів про власне життя;

5) особливості засвоєння знань з літератури: розуміння учнями матеріалу та ставлення до матеріалу, що вивчається).

З’ясовано, що пріоритетними завданнями української літератури, як навчальної дисципліни, педагог вважав читання твору, його аналіз та письмові роботи.

Сухомлинський висвітлював ідеї щодо ролі особистості вчителя-словесника у вивченні літератури.

Узагальнював і запроваджував форми і прийоми роботи з книгою, а саме: виставки книг, створення Кімнати думки та Кімнати українського слова, театру казки, свята книги і рідного слова.

В.О. Сухомлинського надавав перевагу творчим роботам.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показує, що урокам літератури учитель надавав особливого значення, оскільки література – це предмет, покликаний вчити жити.

Література як шкільна навчальна дисципліна завжди перебувала в центрі уваги В. Сухомлинського. Це пояснюється не лише тим, що він сам був словесником і любив цей предмет, але й тим, що його педагогічна система висувала на перший план виховання всебічно розвиненої особистості, а література в досягненні цієї мети, на думку В. Сухомлинського, відіграє величезну роль.

Надаючи особливого значення українській літературі у становленні молодої людини, розв’язанні тих завдань, які стоять перед школою, В. Сухомлинський постійно дбав про удосконалення методики викладання літератури.

До аналізу літературного твору В.О. Сухомлинський ставив такі вимоги:

1) у процесі аналізу необхідно відкривати учням естетичну цінність літературного твору, знайомити їх із теоретико-літературними поняттями, формувати уявлення про умовності мистецтва, але робити це обережно, не випереджаючи їхнього читацького досвіду;

2) він не повинен перетворюватися в безпристрасне дослідження, а має супроводжуватися почуттями вчителя й спрямовуватися до сердець учнів;

3) у процесі аналізу твору необхідно враховувати думки й почуття школярів, сприймання ними тексту, враховувати їхній життєвий досвід.

Вивчення читацьких інтересів – важлива й суттєва ланка в роботі кожного викладача літератури. У Павлиській школі така робота велась за допомогою бесід, аналізу читацьких відгуків, читацьких формулярів, читацьких автобіографій, творів на спеціальні теми і т. ін. Значна увага приділялась анкетуванню. За В.О.Сухомлинським, визначити обсяг і характер начитаності означає вплинути на внутрішній світ учня, на його духовне й моральне обличчя.

Багаторічною практикою вивчення читацьких інтересів було встановлено, що об’єктивність висновків досягається, якщо береться до уваги:

а) психолого - педагогічна характеристика учня, його особливості;

б) спрямованість і коло його читання;

в) середовище, що формує учня як читача.

Окрім цього, учні відрізнялись рідкісним книголюбством і начитаністю. Організовуючи учнівське читання, В.О.Сухомлинський керувався основними напрямами в роботі з книгою, що застосовувались у шкільній практиці 50–60-х років. Аналіз педагогічних праць ученого засвідчує, що найбільшої ваги він надавав таким проблемам:

1) значення читання в житті учня;

2) читацькі інтереси школярів;

3) критерії відбору книг і коло читання для різних класів;

4) види і форми роботи з книжкою у школі;

5) керівництво позакласним читанням.

Проведене В.О.Сухомлинським спостереження - експеримент, присвячене визначенню ролі книжки в житті школяра, за своїм змістом і тривалістю має оригінальний характер і не має аналогії в історії методики.

В.Сухомлинський враховував і наукові запити підлітків та пропонував їм книжки, що дозволяли значно поглибити знання з інших навчальних дисциплін, щоб створити певний інтелектуальний фон, необхідний для глибокого засвоєння програмового матеріалу. Василь Олександрович звертав увагу на формування у школярів уміння читати, бачити у тексті художнього твору глибокий зміст, засвоювати все найкраще і найцінніше, що виробило людство за час свого існування.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показав, що особливе місце в курсі літератури він надавав усній народній творчості, зокрема такому фольклорному жанру, як казка. На його думку, казки – це справжня школа виховання; це мудрість народу, закарбована в яскравих художніх образах, що дають уявлення про добро і зло, про народну етику й естетику. Фольклорні твори, на думку Василя Олександровича, розвивають мову, образне мислення, уяву, почуття гумору, активізують думку школяра. Фольклор найбільшою мірою відповідає природі дитини, характеру її сприйняття, її любові до всього яскравого, незвичайного, фантастичного, – вважав педагог.

З метою виховання любові до рідного слова, українського красного письменства Василь Олександрович створив кімнату Українського Слова. У ній зберігалися твори українських класиків та сучасних письменників. Учні працювали з книгами, мали можливість поміркувати над долею улюблених героїв.

Великого значення В. Сухомлинський надавав колективним формам роботи з книгою. Аналіз цієї проблеми показав, що в Павлиській середній школі проводилися позакласні бесіди й обговорення прочитаного, читацькі конференції, різноманітні літературні гуртки, свята виразного читання, діяв театр казок. Саме тоді були впроваджені такі нові форми роботи, як загальношкільні свята Книги і Рідного слова.

Ставлення В.Сухомлинського до творів на літературні теми не було однаковим на різних етапах його педагогічної діяльності. І хоча їм він надавав великого значення, однак цей тип творів не був домінуючим у його практиці. Велику увагу педагог приділяв творчим письмовим роботам і розглядав їх як фундамент, на якому тримається вся система творів.

На відміну від більшості вчителів, В.О. Сухомлинський намагався розробити нову систему творів на літературні теми.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показує, що твори на вільні теми та творчі письмові роботи посідають чільне місце в усіх класах. Учні І–ІV класів писали в основному творчі роботи, V–VIІ оволодівали навичками написання творів на вільні теми, морально-етичного спрямування, у VІІІ–Х класах більше часу було відведено для творів на літературні теми, але особливого значення надавалося роботам на вільну тему.

В основі педагогічної системи В.О. Сухомлинського лежить любов і повага до кожної дитини, ідея розвитку творчих здібностей особистості в умовах колективної співдружності.

Викладання літератури – це майстерність творення людської душі.

Викладання мови – це людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення людей до всього навколишнього світу.

Викладання мови – це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії й сподівання.

Література

1.Антонець М. Погляди В.О.Сухомлинського на процес шкільного навчання //Рідна школа, № 5, 2002 . - С. 16 – 18.

2.Антонець М. Проблема педагогічної творчості у спадщині В.О. Сухомлинського // Рідна школа, № 9, 2004. – С. 3- 6.

3. Атаян Р.А. Наследие Сухомлинского.// Дружба народов, 1973, №6, - С. 267 - 270.

4. Богуш А. Катехізис батьківської педагогіки В.О.Сухомлинського: від материнського порога до людини // Рідна школа, №2 2002.- С. 21 -22.

5. Бондар Л. Методологічна основа гуманістичних ідей духовності в педагогічній спадщині В. О.Сухомлинського // Рідна школа, № 9 - С.11 -13

6. Ващенко Г. Загальні методи навчання : Підручник для педагогів. - Видання перше. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – 441 с.

7. Дзеверін О. Видатний радянський педагог. – У кн..: Сухомлинський В.О. Вибр. Тв..: В 5- ти т. – К.: Рад. Шк., 1976. –Т.1- С. 31 - 39

8. Калмиков Г. Педагогіку гуманізму В.О.Сухомлинського - в життя. // Рідна школа, № 6, 2002. - С. 19 – 25

9. Родчанин Е. Г., Зязюн И. А. Про ідеали В.А. Сухомлинського, М., 1991- С.73 - 84

10 . Сухомлинский В.А. Избранные произведения: в 5- ти т/ Редкол.: Дзеверін А.Г. та ін. – К.: Радянська школа,1979 – Т.3.1980. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну. С. - 719

11. Сухомлинский В.А. Избранные произведения в 5- ти т./ Редкол.: Дзеверін А.Г та ін. – К.: Радянська школа, - С. 35 - 41

12. Сухомлинский В.А. Избранные произведения: в 5-ти т./ Редкол.: Дзеверин А.Г. и др. - К.: Рад. Шк,-1979-Т.4. Павлышская средняя школа. Разговор с молодым директором школы. 1980. С.- 670 с.

13. Сухомлинский В.А. Избранные произведения в 5-ти томах/ Редкол.: Дзеверин А.Г. и др. - К.: Рад. Шк.,1979-1980 ,Т.5. Статьи. 1980.- С. 678.

14.Сухомлинський В.О.Духовний світ школяра // Вибр. тв.: У 5-ти т.- К.: Рад. школа, 1976.- Т.1 С. 32 – 37.

15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 – ти т. – К.: Рад. школа, 1976 – 1977. – Т.1 С. 24 – 32.

16 . Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 – ти т. – К.: Рад. школа, 1976 – 1977. – Т.3. С. 20 – 27.

17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 – ти т. – К.: Рад. школа, 1976 – 1977. – Т.4. С. 31 – 43.

18. Сухомлинський В.О. Народний вчитель // Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах . - Т.5- К.: Радянська школа,1977.- С. 239-255.

19. Сухомлинський В.О. «Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів// Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах – Т.5.-К.: Радянська школа,1977- с 122-139.

20. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1968. - №2. – С. 1- 10.

21.Сухомлинський В.О. «Сто порад учителеві // Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. - Т.2-К.: Радянська школа,1977. С 419-656.

22. Сухомлинский В. О. Про виховання., М., 1979.- 45 – 49.

23.Сухомлинский В.А. «Методика воспитания коллектива».- М., Просвещение,1981, - С. 192.

24. Сухомлинський В.А. «Сердце отдаю детям»- К.: Радянська школа, 1981, - С. 382.

25. Сухомлинский В.А. Родительская педагогика.- Избр. пед. соч. в 3-х томах. М.,1981, Т.3. С.20 – 25.

26 . Сухомлинский В. А. Не только умом, но и сердцем, М., 1986. С.31 -39.