Микола Вінграновський

Posted in Статті до розділу методична скарбничка

Урок 87 11 клас

Тема. М.Вінграновський. Розповідь про поета, прозаїка, кіномитця, учня О.Довженка. Майстерне використання образної деталі, оксиморона у поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…».

Мета: поглибити знання учнів про творчість митця, допомогти усвідомити ідейно-художнє багатство , естетичну привабливість поезій письменника; розвивати асоціативне мислення, вміння аналізувати ліричні твори, висловлювати власні враження та думки; виховувати розуміння великого значення почуття любові в житті людини.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь

Обладнання: портрет М. Вінграновського, збірки творів поета, тестові завдання, повідомлення учнів,презентація, буктрейлер до фільму « Повість полум’яних літ», картки самооцінювання.

Епіграф: «…що є тремким ядром поезії Вінграновського, осереддям, навколо якого розгортається увесь вміст душевного життя і до якого все так чи інакше знову і знову повертається, все невтримно тяжіє. Це - народ, нація, Україна… Це просто те, чим живе його душа».

І. Дзюба

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

ІI. Перевірка домашнього завдання (за допомогою програми «Triventy» у мобільних додатках)

Вікторина

1. Микола Вінграновський народився:

А 1936 року в селі Богопіль.

Б 1935 року в селі Чаплі.

В 1934 року в селі Млинці.

Г 1931 року в селі Габлі.

2. Значний вплив на формування М. Вінграновського як митця здійснив:

А П. Мирний.

Б М. Лисенко.

В О. Довженко.

Г Г. Косинка.

3. М. Вінграновський автор роману :

А «Іван Мазепа».

Б «Україна чи Малоросія».

В «Київ».

Г «Северин Наливайко».

4. М. Вінграновський закінчив Інститут кінематографії в :

А Києві.

Б Москві.

В Винниці.

Г Харкові.

5. У Довженковому фільмі …….М. Вінграновський виступив у ролі Івана Орлюка.

А «Повість полум'яних літ».

Б «Вася-реформатор».

В «Земля».

Г «Щорс».

6. М. Вінграновський автор збірок віршів:

А «Атомні прелюди» , «Сто поезій», «Цю жінку я люблю».

Б «На срібнім березі», «Київ», «Мрія».

В «Воля до життя», «Мати», «Земля».

Г «Ніч», «Поема про море».

ІІІ. Оголошення теми, завдань уроку(слайд 1)

Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя (слайд 2)

«Поезія Миколи Вінграновського - це стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість.

І. Дзюба написав проникливі ключові слова про те,

«що є тремким ядром поезії Вінграновського, осереддям, навколо якого розгортається увесь вміст душевного життя і до якого все так чи інакше знову і знову повертається, все невтримно тяжіє. Це - народ, нація, Україна… Це просто те, чим живе його душа».

Перефразовуючи відоме висловлювання, не знаєш, кому надати

перевагу - поетові-громадянину й патріотові, мудрому філософові, тонкому цінителеві пригоди чи ніжному лірикові-романтику. Про це ми й будемо говорити сьогодні на уроці.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Опрацювання життєвого й творчого шляху М. Вінграновського

Випереджаючі індивідуальні завдання

(самостійне опрацювання статті Івана Дзюби «Чарівник слова ).

Повідомлення 1 (слайд 3)

Вельми небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся...

Земля... Миколаївщина, південь України, де зустрілися дві безмежності — неба й степу. Степова річка Кодима, маленька посестра Бугу й Дніпра, в якій — відчуття близькості могутнього пониззя Дніпрового й козацького Чорномор'я. Одноманітний і непоказний для невтаємниченого, а насправді щедрий і ласкавий, зворушливий світ полину і чебрецю, воронців і молочаю, фантастичних гарбузів і сліпучих помідорів на городах, міріад коників-скрипалів у траві й солістів-жайворонків у небі (тоді ще так було!), палючого сонця і нечастих теплих дощів, скупих рос і лютих суховіїв, золотих хлібів і манливих підземних скарбів... У прадавні часи тут переходили й витісняли один одного десятки войовничих народів, залишивши по собі тьмяні спогади в історії, — аж поки заселив цю землю наш народ, скропивши її своїм потом і кров'ю...

Повідомлення 2 (слайд 4)

Час... Рік народження: 1936-й.

Той, що дав літературі українській ще й Івана Драча, Володимира Підпалого, Віталія Коротича; роком раніше народилися Василь Симоненко і Борис Олійник, роком пізніше — Євген Гуцало.

Майже всі ті, кого пізніше назвали поколінням шістдесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмитром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя молодого тоді літературного покоління.

Їх називали «дітьми війни». Справді, на їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. І ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів. Але хочеться звернути увагу й на інше в долі цього покоління. Великі історичні події, картини зрушення світу, запавши в дитячу свідомість, сприяли формуванню такого душевного ладу, в якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення, дух тривожної причетності до історії, почуття відповідальності за долю свого народу.

Повідомлення 3 (слайд 5-6)

Не сліпий випадок, а велика потреба нашого народу в духовному відродженні, в припливі нових творчих сил стояла за долею кожного з отих «дітей війни» і вела їх дорогами, всю символічну значущість яких видно лиш тепер... Так і Миколу Вінграновського привела вона з Богопільської (нині Первомайської) школи на Миколаївщині — через захоплення Шевченком, Пушкіним, Лєрмонтовим — до Київського театрального інституту, «вивела» на Олександра Петровича Довженка, непомильне око якого зразу ж вирізнило обдарованого юнака, а щаслива рука «коронувала» на долю артиста, кінорежисера й поета, на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу...

М. Вінграновський - кіноактор, кінорежисер і сценарист.

Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум’яних літ», виступив у ролі Івана Орлюка, автором якого був Олександр Довженко. (перегляд уривка з буктрейлерадо фільму)

Поставив фільм «Дочка Стратіона», «Ескадра повертає на захід», «Берег надії», «Дума про Британку», «Тихі береги», «Климко», документальні фільми за власними сценаріями - «Слово про А.Малишка», «Щоденник О.Довженка», «Гетьман Сагайдачний», «Первінка»…

Постановник п’яти художніх та восьми документальних фільмів.

Повідомлення 4 (Галушка) (слайд 7)

Пам'ятним і неповторним був для української поезії 1961 рік. «Літературна газета», попередниця теперішньої «Літературної України», подала низку щедрих і дерзновенних публікацій віршів на всю сторінку, відкривши читачам ряд імен, які зразу ж привернули загальну увагу шанувальників українського слова і без яких сьогодні не уявиш нашої літератури.

7 квітня газета вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої». Фото красивого інтелігентного юнака, який гордо ступає київською вулицею, — і п'ятнадцять віршів, що відтоді так і лишилися в українській поезії її непритьмянілими перлинами: «Прелюд Землі», «Зоряний прелюд», «Прелюд кохання» та інші.

5 травня так само на всю сторінку: «Вірші лікаря Віталія Коротича».

18 липня — «Ніж у сонці. Феєрична трагедія в двох частинах» Івана Драча.

17 вересня — «Зелена радість конвалій» Євгена Гуцала...

Не часто трапляється, щоб перші газетні публікації віршів ще не відомих авторів викликали такі рясні відгуки й полеміку, як воно сталося з Миколою Вінграновським та Іваном Драчем. Багато читачів гаряче вітали їх.

Збірки віршів, які виходили за життя автора це: «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Вибрані твори» (1986), «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійманих тобою днів» (1993), «Любове, не прощавай!» (1996).

Повідомлення 5 (слайд 8-9)

Ще давно, майже одночасно з поезією, почав він писати і прозу. Створив кілька повістей та багато оповідань. Історичний роман про Северина Наливайка.

Микола Вінграновський - автор прозових творів: «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960), «Сіроманець» (1977), «Гусенятко» (1978), «Літо на Десні» (1983), «Низенько пов’язана» (1985), «В глибині дощів» (1985), «П’ять повістей» (1987), «Чотирнадцять столиць України» (1996), «Манюня» (2003).

Діти для Вінграновського — не просто тема. Це і особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому, це компенсація втрат дорослої тверезості і практичної доцільності. І в них, може, найбільше є собою. Бо сягає тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає. Його «дитячі» вірші — принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі. І проливають нове світло на природу всієї поезії Вінграновського як такої, в якій живе дарована людям у дитинстві безпосередність сприйняття світу, парадоксальність фантазії і душевна чистота.

Зрештою, його «дитячі» твори — ніякі не дитячі (принаймні не спеціально дитячі): вони для всіх і про всіх. І тут — ще один напрям творчих можливостей поета, який і в майбутньому ще дивуватиме і дивуватиме нас...

Вірші та прозові твори Миколи Вінграновського для дітей виходили у збірках: «Андрійко-говорійко» (1971), «Мак» (1973), «Літній ранок» (1976), «Первінка» (1977), «Літній вечір» (1979), «Ластівка біля вікна» (1981), «На добраніч» (1983), «Кінь на вечірній зорі» (1987), «У неквапи білі лапи» (1989), «Северин Наливайко» (1996), «Козак Петро Мамарига» (2001), «Сіроманець» (2001), «Іде кіт через лід» (2003). Найповніше видання доробку - «Вибрані твори в трьох томах» (2004).

Слово вчителя (слайд 10-12)

Як вам уже відомо….

Повідомлення 6 (слайд 13)

Про кохання М. Вінграновський писав завжди, а своєрідна антологія інтимної лірики письменника 1990 року «Цю жінку я люблю», до якої ввійшли твори більш як тридцятилітнього відрізка творчості, безсумнівно, одна з найкращих в українському письменстві книжок про Любов.
Вінграновський-поет у ній несподіваний і впізнаний, традиційно-класичний і сміливо-новаторський. Здається, що течія його поезії плине між двох берегів: по один бік — ідея пошуку суспільної та творчої рівноваги й гармонії, ясність і шляхетна простота вірша, висока культура образу, по другий — чуттєвість, дивовижно органічна образність, що містить у собі парадоксальну єдність гармонійного й дисгармонійного, якусь язичницьку стихію пристрасної любові, бентежний дух неспокою. Тож любовна тема в нижці «Цю жінку я люблю» виявлена різнобічно, образи кохання й коханої репрезентовані в багатьох обличчях, настроях, сповнених то мажорних, то мінорних інтонацій.
Чи не кожна літературна епоха пропонує власну філософію кохання, свій образ Прекрасної Дами.

М. Вінграновський подав широку типологію кохання, тонко змальовуючи різні його стадії та грані, кольори та звуки.
Поет простежив різний «вік» кохання.

Так, зародження почуттів називається «передчуттям любові»: «Передчуттям любові і добра. І в ці рази я тішусь та радію». Боячись сполохати, ніби пташку, ці почуття, ліричний герой заклинає: «Не зрадь хоч раз, не проминися даром, Один хоч раз, передчуття моє» («Передчуттям любові і добра»).

А у вірші «Ще молодесенька» очікування кохання втілено у зворушливому образі олюдненого серця: «Навшпиньки не ходило, її ще серце під вікном любові».
Здатність людини кохати перетворюється в системі цінностей поета на вагомий критерій вартісності особистості. На думку письменника, людина, що не вміє кохати й не цінує почуттів інших,— убога.

Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдавалися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії… Але в усьому він залишався, насамперед, ліриком.
«Поет абсолютного слуху», як сказав про нього Григір Тютюнник. Узагалі в найінтимніших поезіях письменника не варто надто дослівно сприймати адресування.

Може виявитися, що мова йде «не про ту любов», про іншу. Його мадонна, його Марія, його наречена, подруга, жона, мати, дівчина, Оксана, Надія, дитя, ластів’ятко, Дніпро, Рось — усі і все, кому й чому він звіряється в любові,— усе це зливається в один великий і неосяжний образ.

Поет говорить про свою Вітчизну, про Україну в її незбагненності й невизначальності. Вона для нього — в усьому житті.

Відкривається збірка віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…».

V. Ідейно-художній аналіз поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…»(слайд 14)

1. Виразне й осмислене читання твору( відео, читає М.Вінграновський «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…») (Відео)

3. Бесіда з учнями

Словникова робота

Що означає слово «сеньйорита»? Якого походження? (слайд 15)

(Сеньйора – жінка. Сеньйорита – слово іспанське. Це звертання до дівчини в іспаномовних країнах).

Колективна робота

Яка алегорична, незвична картина постає перед читачем? (Очевидно, ліричний герой зустрів своє давно забуте кохання. Кохання, яке приносило більше муки від нерозділених почуттів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер - «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь-хто).

Що таке оксиморон?

– Вид тропу, у якому поєднуються протилежні за значенням поняття, внаслідок чого виникає якісно нове визначення предмета – „живий труп”, „гіркий мед”.

2.З ким веде розмову ліричний герой? (Ліричний герой веде розмову із акацією, коли «осінь зійшла по плечі», - він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Пройшов він немало життєвих доріг, «відходились усі мости», відведені долею, і ось одного вечора зустрічає знайому акацію, яка нагадала давно притуплене почуття).

3. Якими засобами автор передає збуджений настрій героя, збентеженість і хвилювання?зачитайте рядки

(Поет передає за допомогою звертань: «сеньйорито акаціє», «пожежо моя», «колюче щастя».

Ліричний герой шанобливо звертається до акації на «Ви»)

4.Знайдіть незакінчені речення у творі

Коли ж -здрастуйте, добрий вечір…

Ви з якої дороги, пожежо моя?..-

Сеньйорито, вогонь по плечі -

Осінь, ви і осінній я…)

5. Як ви вважаєте, чому М.Вінграновський вживає у своєму творі незавершене, раптово обірване речення, у якому думка висловлена не повністю,

( Я вважаю, що такі речення передають стан душі ліричного героя і співбесідник спроможний зрозуміти без слів:

Цей засіб підкреслює невимовність, несказанність справжнього кохання, як і метафорична гіпербола «вогонь по плечі»).

6. Яке почуття домінує у вірші? (Поезія М. Вінграновського «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» сумовито-іронічна й сокровенно-лірична).

7. Як досягає автор динаміки образу?( За допомогою витонченості поетичної мови, своєрідності стилю, яка хвилює душу, впливає на наші почуття)

8 Яка провідна ідея твору? (Провідна ідея - розкриття глибинної суті почуття любові, які не можуть стерти ні час, ні віддаль, ні вік).

Робота в групах

І група - традиційний аналіз поезії.

ІІ група - пообразний аналіз поезії.

ІІІ група - аналіз за автором (послідовний).

IV група - проблемно-тематичний аналіз поезії (або есе).

І група (традиційний аналіз поезії)

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь.

Літературний рід:

Жанр:

Тема:

Головна думка:

Проблематика:

Образи:

А) реальні:

Б) символічні:

Художні засоби:

Орієнтовні відповіді.

Поезія М. Вінграновського «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…»

належить до жанру інтимної лірики.

Її тема - зустріч закоханих через багато років, відчуття й переживання ліричного героя через цю зустріч, спогади про щасливий час і неможливість його повернути.

Образи в поезії є як реальними - ліричний герой та його колишня кохана, так і символічними - акація, котра асоціюється з духмяним білим цвітом та колючками; осінь - зрілі літа людини; пожежа, вогонь - пристрасті, кохання; мости, дороги - життєвий шлях.

Головна думка (справжнє кохання - солодке почуття, яке не забувається з роками) поет утверджує через метафору. Його кохана - «сеньйорита акація» - поєднання вишуканого, гордого з трохи насмішкуватим,ущипливим.

Минули роки, настала осіння пора в природі і в житті героїв, а вона - все така ж «пожежа», «вогонь по плечі». Любов із часом «відболіла», але несподівана зустріч відродила почуття - «і солодше любити знов…»

Учитель

За допомогою, яких художніх засобів передає автор свої почуття?

Щирі, свіжі почуття ліричного героя автор передає через метафори різних видів, оксюморон «колюче щастя», звертання «пожежо моя», гру слів «забув був вас», повтори «сеньйорито», « добрий вечір», « осінь».

Вірш викликає гаму відчуттів, почуттів та роздумів - від філософського усвідомлення плинності часу й вічності кохання до естетичного задоволення, замилування красою поетичних рядків.

ІІ група (пообразний аналіз поезії)

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь.

Центральний образ поезії, який він.
Свіжий і неповторний образ.
З чим асоціюється свіжий і неповторний образ?
Образи-символи, що вони означають.
Художні засоби, які автор використовує.
Як через образи розкривається головна думка?

Центральним образом поезії М. Вінграновського «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…» є ліричний герой. Це людина зрілого віку, у котрої. «У годину суху та вологу відходились усі мости».

З юності закоханий у «сеньйориту акацію» - очевидно, горду,

примхливу дівчину, «колюче щастя». Але шляхи їхні розійшлися. Довго «боліло» й «горіло» серце юнака, тільки з роками притупився цей біль, ці почуття, і він, змучений, «перехрестивсь». А випадкова зустріч (чи не випадкова?) - і «Я забув, що забув був вас». Важче любити далеке, але «солодше любити знов». Шкода лише, що «Осінь… і останній я…»

Лірична героїня - «сеньйорита акація» - свіжий і неповторний образ.

Учитель

З чим асоціюється цей образ?

Він асоціюється зі звичайністю, витривалістю, запашними квітами та гострими колючками - не кожен наважиться мати з нею справу.

Художні засоби, які автор використовує.

Метафори - називання «пожежо моя», «вогонь по плечі» вказують,

очевидно, не лише на колір волосся, а й на запальний, пристрасний

характер. Екзотичне звертання «сеньйорито» теж «промовляюче» - тут шляхетність, і ніжність, і та ж пристрасність. Їхні з ліричним героєм дороги розійшлися (а може, взаємності й не було?), та щось усе ж таки примушує її повернутися, згадати, і, можливо, пожалкувати (але це - «за кадром!»). Поряд із реалістичними образами, овіяними романтикою почуття, у поезії багато символічних.

Осінь - у перекладі на людське життя - глибока зрілість; вогонь,

пожежа -пристрасті, почуття; мости, дороги - життєвий шлях; година суха та волога - час життєвих радощів, перемог, удач та невдач.

І реальні, й символічні образи подані в емоційному ключі, через

сприйняття головного героя й розкривають головну думку: почуття любові, кохання надзвичайно важливі в житті людини, відправні точки на шляху до щастя.

ІІІ група( аналіз за автором (послідовний)

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь.

Якими інтонаціями починається поезія.
Про кого, про що йдеться в поезії.
Де зустрілися герої.
Які слова, речення вказують на зустріч героїв.
Ця зустріч очікувана?
Скільки років минуло після зустрічі героїв.
Що сталося в житті героїв за довгі роки?
Які почуття виникають під час читання поезії?
За допомогою яких засобів автор передає красу почуттів?

«Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас»,-

такими розмовними, трохи іронічними інтонаціями починається поезія М. Вінграновського. І неясно, про кого, про що йдеться - чи про кохану жінку, яку випадково зустрів після багатьох років розлуки, чи це дерево, біля якого в юності зустрічалися з коханою. У словах-звертаннях «сеньйорито», звучить стільки захоплення, поваги («ви») й навіть остороги, б«колюча»! Минули роки («осінній час»), любити світлу мрію все важче, але ж і «солодше»! Хоча, хто може сказати напевно, що «воно за таке любов?», адже кожен відкриває її для себе заново і по-своєму. Багато в житті пережито ліричним героєм, «відболіло, прогоріло», почали загоюватися душевні рани. Зітхнув із полегшенням. І раптом - зустріч! Пожежа!

Але вогонь горить рівно, тепло, зігріваючи «осінню» душу закоханих (чи закоханого?).

Читаючи цю поезію, отримуєш естетичне задоволення від краси почуттів, краси художніх слів, так майстерно дібраних автором.

IV група (проблемно-тематичний аналіз поезії (або есе))

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь про вічну тему кохання в літературі.

Тема кохання в літературі – вічна.
Що робить кохання з людиною?
Чи буває кохання взаємним, а в героїв поезії?
Що було б, якби герої одружилися?
Яким було кохання для ліричного героя?
Як автор поезії розглядає проблему кохання ?

Тема кохання в літературі - вічна. І розкрита вона давно, повно

та різнобічно. Тисячі віршів написано про взаємне кохання, яке дає

крила людині, підносить її, робить щасливою. Ще більше творів про нерозділене кохання, трагедії, з ним пов’язані. А є кохання - світлий спогад юності, весни, яким треба «переболіти». Ніхто не знає, яким залишилося б це перше почуття, коли б дійшло до логічної фази - шлюбу. Чи не стерлося б, не зміліло під впливом буденності, побутових труднощів, як це часто трапляється в житті?

Тому проблема кохання теж вічна: чи справжнє воно, чи витримає

випробування часом, життєвими негараздами, різними спокусами.

Як бачимо, у вірші М. Вінграновського ліричний герой проніс

через усе життя світле й сильне почуття кохання до свого «колючого щастя», «сеньйорити акації». Можна було б уже й забути, але ні. Побачив -і пожежа в душі спалахнула знову. Як солодко «любити знов», хоч лягла вже на плечі осінь - тягар прожитих літ («осінній я»).

Проблему кохання автор розглядає як проблему щастя, дару Божого, що осяває життя, робить його багатим, духовно наповненим.

Узагальнення (слайд 16-20)

VІ. Творче завдання

Дайте відповідь на запитання ліричного героя: «Що воно за таке - любов?».

(у робочих зошитах)

VІІ. Підсумок уроку

1.Слово вчителя (слайд 14)

1. Яка ж головна ознака лірики Миколи Вінграновського?

Головна й домінантна ознака лірики Миколи Вінграновського - оптимістичність і емоційність світобачення ліричного героя. Його переживання завжди напружені й драматичні.

2. Як поет осмислює любов?

Поет осмислює любов у трьох основних вимірах. У суто особистісному (кохання як глибинна, нерозгадана таємниця серця), суспільному (любов до рідної землі, до України, до народу й просто - до людини, близької й далекої, знайомої й незнайомої) і, нарешті, у глобальних, космічних масштабах як один із законів Всесвіту, основа жаданої гармонії, джерело єдності всіх творчих, життєспраглих сил.

Учитель

Про що б не писав Микола Вінграновський, він пише не з гніву й тим більше не з ненависті, а з любові. І навіть найгостріші речі зігріті якимось непотьмареним внутрішнім світом, зворушливою людяністю й добротою.

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів.

У картках самооцінювання впродовж уроку.

Прізвище, ім'я
Рівень успішності	Перевірка д/з (тести)	Індивідуальне повідомлення	Участь у колективному аналізі поезії	Участь у роботі малої групи
Високий (10-12)
Достатній (7-9)
Середній (4-6)
Усього:

ІХ. Домашнє завдання

1. Висловити власне ставлення до розглянутої поезії, вивчити напам’ять вірш «Сеньйорито акаціє, добрий вечір».

Правила роботи в малих групах.

Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.
Головуючий (спікер):

зачитує завдання групи;
організовує порядок виконання;
пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
заохочує групу до роботи;
підбиває підсумки роботи;
за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

стежить за часом;
заохочує групу до роботи.
Доповідач:
чітко висловлює думку, до якої дійшла група;
доповідає про результати роботи групи.

І група (традиційний аналіз поезії)

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь.

Літературний рід:
Жанр:
Тема:
Головна думка:
Проблематика:

6. Образи:

А) реальні:

Б) символічні:

7. Художні засоби:

Правила роботи в малих групах.

зачитує завдання групи;
організовує порядок виконання;
пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
заохочує групу до роботи;
підбиває підсумки роботи;
за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

стежить за часом;
заохочує групу до роботи.
Доповідач:
чітко висловлює думку, до якої дійшла група;
доповідає про результати роботи групи.

ІІ група (пообразний аналіз поезії)

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь.

Центральний образ поезії, який він.
Свіжий і неповторний образ.
З чим асоціюється свіжий і неповторний образ?
Образи-символи, що вони означають.
Художні засоби, які автор використовує.
Як через образи розкривається головна думка?

Правила роботи в малих групах.

зачитує завдання групи;
організовує порядок виконання;
пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
заохочує групу до роботи;
підбиває підсумки роботи;
за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

стежить за часом;
заохочує групу до роботи.
Доповідач:
чітко висловлює думку, до якої дійшла група;
доповідає про результати роботи групи.

ІІІ група( аналіз за автором (послідовний)

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь.

Якими інтонаціями починається поезія.
Про кого, про що йдеться в поезії.
Де зустрілися герої.
Які слова, речення вказують на зустріч героїв.
Ця зустріч очікувана?
Скільки років минуло після зустрічі героїв.
Що сталося в житті героїв за довгі роки?
Які почуття виникають під час читання поезії?
За допомогою яких засобів автор передає красу почуттів?

Правила роботи в малих групах.

зачитує завдання групи;
організовує порядок виконання;
пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
заохочує групу до роботи;
підбиває підсумки роботи;
за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

стежить за часом;
заохочує групу до роботи.
Доповідач:
чітко висловлює думку, до якої дійшла група;
доповідає про результати роботи групи.

IV група (проблемно-тематичний аналіз поезії (або есе))

За допомогою опорної схеми дати зв’язну відповідь про вічну тему кохання в літературі.

Тема кохання в літературі – вічна.
Що робить кохання з людиною?
Чи буває кохання взаємним, а в героїв поезії?
Що було б, якби герої одружилися?
Яким було кохання для ліричного героя?
Як автор поезії розглядає проблему кохання ?